авторів

892
 

події

128310
Реєстрація Забули пароль?

01.01.1939 – 09.05.1945
Одні й ті самі люди ходили до церкви, вірили в Христа, проказували одну й ту саму молитву, але одні витягували єврейську дитину з-під ліжка, а інші ризикували життям і допомагали втекти євреям. Закінчилась війна, і вони знову разом ходять до церкви...Ещё
14.01.2013  09:30
Вони мовчали 50 років. Під час екзекуції територія заводу була обгороджена колючим дротом, а місцеві мешканці заблоковані в хатах. Але крики та звуки пострілів не можна було приховати. А потім — нестерпний трупний запах...Ещё
14.01.2013  04:13
Після війни село стало моноетнічне. Поляки і євреї зникли. Їхні замкнуті в собі невеликі громади не залишили по собі навіть могил. Лише нечіткі з часом спогади, страви, що їх досі готують, вважаючи українськими, слова...Ещё
15.01.2013  06:35
Отже, наприкінці 40-х років уночі на околицях містечка Д., неподалік від польського кордону, повстанці влаштували засідку, оточили інших повстанців ізнищили всіх, а потім закопали «у гної». Чоловік, який був свідком цього бою, навіть через півстоліття тремтів від жаху. Він сказав, що мовчав про це досі, й дуже просив нікому не розповідати. «Вони й досі там лежать» — закінчив той чоловік розповідь...Ещё
14.01.2013  14:46
У нас в Урожі був дурник, який завжди ходив у шапці. Як тільки хтось з дітей зривав з нього шапку, він сідав на землю, затуляв обома руками голову, й невтішно плакав. Під час війни трирічним хлопчиком він отримав черпаком по голові від німця й нібито від того став недоумком, втративши мову...Ещё
14.01.2013  20:02
Селянин здатний вижити при будь-якій владі, але терор, що почався при других совітах, був явищем надзвичайним і наклав відбиток на свідомість кожного. Уявімо, що відчував стародавній прус, дивлячись, як стинають священний дуб, чи слов’янський язичник, на очах якого кидають у Дніпро ідолів...Ещё
15.01.2013  01:18
Не маючи змоги втекти з села й розчинитись у міському натовпі, селяни нажахано спостерігають, як біля клубу після чергової нічної стрілянини в лісах, що тягнуться з гір вздовж ріки Бистриці, скидають тіла вбитих повстанців для опізнання. І кожна мати, чий син зараз воює в тій трагічній війні, сподівається, що її дитини там не виявиться...Ещё
15.01.2013  11:51
1-7 из 7

Присоединяйтесь к нам в соцсетях
anticopiright Свободное копирование
Любое использование материалов данного сайта приветствуется. Наши источники - общедоступные ресурсы, а также семейные архивы авторов. Мы считаем, что эти сведения должны быть свободными для чтения и распространения без ограничений. Это честная история от очевидцев, которую надо знать, сохранять и передавать следующим поколениям.
© 2011-2020, Memuarist.com
Юридична інформація
Умови розміщення реклами