authors

1427
 

events

194062
Registration Forgot your password?
Memuarist » Authors » pahutyak

Пагутяк Галина

Українська письменниця. Лауреат Шевченківської премії з літератури.
Українська письменниця. Лауреат Шевченківської премії з літератури.

Закінчила українську філологію Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Працювала у школі, у Дрогобицькому краєзнавчому музеї, приватній школі, Львівській картинній галереї. Член Національної спілки письменників України.

Живе у Львові.свернуть
Country: Україна
City:Львів
Email:antrum1@gmail.com
www: http://pahutyak.com/
язык: Українська
Событий: 7
Country: Україна
City:Львів
Email:antrum1@gmail.com
www: http://pahutyak.com/
язык: Українська
—обытий: 7
Country: Україна
City:Львів
Email:antrum1@gmail.com
www: http://pahutyak.com/
язык: Українська
—обытий: 7

Українська письменниця. Лауреат Шевченківської премії з літератури. ... ≈ще
Українська письменниця. Лауреат Шевченківської премії з літератури.

Закінчила українську філологію Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Працювала у школі, у Дрогобицькому краєзнавчому музеї, приватній школі, Львівській картинній галереї. Член Національної спілки письменників України.

Живе у Львові.

01.01.1939 – 09.05.1945
Одні й ті самі люди ходили до церкви, вірили в Христа, проказували одну й ту саму молитву, але одні витягували єврейську дитину з-під ліжка, а інші ризикували життям і допомагали втекти євреям. Закінчилась війна, і вони знову разом ходять до церкви...Ещё
14.01.2013 в 09:30
Вони мовчали 50 років. Під час екзекуції територія заводу була обгороджена колючим дротом, а місцеві мешканці заблоковані в хатах. Але крики та звуки пострілів не можна було приховати. А потім — нестерпний трупний запах...Ещё
14.01.2013 в 04:13
Після війни село стало моноетнічне. Поляки і євреї зникли. Їхні замкнуті в собі невеликі громади не залишили по собі навіть могил. Лише нечіткі з часом спогади, страви, що їх досі готують, вважаючи українськими, слова... Ещё
15.01.2013 в 06:35
Отже, наприкінці 40-х років уночі на околицях містечка Д., неподалік від польського кордону, повстанці влаштували засідку, оточили інших повстанців ізнищили всіх, а потім закопали «у гної». Чоловік, який був свідком цього бою, навіть через півстоліття тремтів від жаху. Він сказав, що мовчав про це досі, й дуже просив нікому не розповідати. «Вони й досі там лежать» — закінчив той чоловік розповідь...Ещё
14.01.2013 в 14:46
У нас в Урожі був дурник, який завжди ходив у шапці. Як тільки хтось з дітей зривав з нього шапку, він сідав на землю, затуляв обома руками голову, й невтішно плакав. Під час війни трирічним хлопчиком він отримав черпаком по голові від німця й нібито від того став недоумком, втративши мову...Ещё
14.01.2013 в 20:02
Селянин здатний вижити при будь-якій владі, але терор, що почався при других совітах, був явищем надзвичайним і наклав відбиток на свідомість кожного. Уявімо, що відчував стародавній прус, дивлячись, як стинають священний дуб, чи слов’янський язичник, на очах якого кидають у Дніпро ідолів...Ещё
15.01.2013 в 01:18
Не маючи змоги втекти з села й розчинитись у міському натовпі, селяни нажахано спостерігають, як біля клубу після чергової нічної стрілянини в лісах, що тягнуться з гір вздовж ріки Бистриці, скидають тіла вбитих повстанців для опізнання. І кожна мати, чий син зараз воює в тій трагічній війні, сподівається, що її дитини там не виявиться...Ещё
15.01.2013 в 11:51
1-7 из 7

Присоединяйтесь к нам в соцсетях
anticopiright
. - , . , . , , .
© 2011-2024, Memuarist.com
Idea by Nick Gripishin (rus)
Legal information
Terms of Advertising
We are in socials: