Мене мама родила на двадцять третьому році життя крепкою дівчинкою. Але, поскільки назріла робота над своєю ділянкою землі в полі на виживання і понад усі умови життя, то, по розказам батька і матері, в вісім місяців я вже ходила. Після року мого життя дозріли роботи в полі, і колиску зі мною повісили в куточку між Ярининою хатою і нашим хлівом. Покинули ненадовго, а я випала з колиски і не могла стати на праву ногу. Так продовжувалось до трьохрічного віку. Цілих два роки. Не знали ми тоді ні лікарів, ні ліків. Все йшло випадково, як Бог дасть.
Фельдшер Кіндрат під час громадянської війни служив у полковому госпіталі санітаром. Поскільки цей кмітливий солдат цікавився медициною, то при Радянській владі закінчив медичні курси, склав грамото по цій галузі іспити і вернувся в село дипломованим фельдшером, де пропрацював до кінця своїх днів чесно, віддано своїм односельчанам. Його поважали, та й одягався він більш культурніше, ніж сільські мешканці. На ньому завжди була перкалева, чисто випрана і вигладжена сорочка. Кортовий (х/б) костюм завжди випрасований. По одежі і по відношенню до людей він був інтелігентною людиною.
Одного разу баба Ліксандра покликала його оглянути мене. Від болю я нічого не їла, тільки пила воду днів чотири. Зблідла, знесилилась. Прийшла ще якась баба-знахарка з Краснополя, подруга баби Ліксандри.
Оглянувши мене, фельдшер Кіндрат сказав, що в мене здорові серце і легені. Якщо не лікувати ногу, то я буду рости калікою.
І от розпочалось лікування. Баба Ліксандра в лісі назбирала зілля (лікувальні трави). Батько купив невеличкий дерев’яний цебрик. Зілля зранку парили в великому горщику, який знаходився в печі, обгорнутий жаром цілий день. А вечором мені робили ванни з цього настою. Після ванни баб Ліксандра натирала мені ногу гусячим жиром. Ванни робили через день, а через день мою ногу обкладали гарячою рудою глиною, що накопали біля Хвоси. Через півроку до осені я стала легенько ступати на ногу, ходити по хаті, тримаючись за лавку і ліжко.
Баба Ліксандра забрала мене до своєї хати. Ми разом спали. Мені було тепло і затишно. З ганчірок баба шила мені ляльки, робила їх із соломи, якої було багато і різної величини.
В кожному селі була своя швачка, і баба приносила мені від них лоскути тканини, вчила мене шити лялькам одежу. Таке заняття мені дуже подобалось.
Пізніше баба Ліксандра навчила мене вишивати хрестиком по полотну. Свою першу мережку, вишиту чорними і білими нитками я зберігаю до цього часу.
Свободное копирование
