Дневник Тараса Шевченко - 239

 13 [мая]. Заказал медную доску. По дороге зашел к Курочкину и не застал дома. Зашел к землячке Кржисевич. То же самое. Зашел к Градовичу и в дверях встретил сестру Троцины, сегодня возвратившуюся из-за границы. Свежая и здоровая. Поездки за границу старых больных дев без прислуги должно принять за нормальное лекарство.

DO BRATA TARASA SZEWCZENKI[1]

 Wieszczu ludu -- ludu synu,

 Tyś tem dumny, boś szlachetny,

 Bo u skroń twych liść wawrzynu

 Jak ton pień twych smutny, świetny.

 Dwa masz wieńce, męczenniku!

 Oba piękne chociaż krwawe --

 Boś pracował nie na sławę,

 Lecz serebraci słychał krzyku.

 Im zamknięto w ustach jęki --

 Ach! i jęk im liczon grzechem!

 Tyś powtórzył glosnem echem

 Zabronionych jęków dźwięki

 I nad każdym tyś przebolał

 Y          przepłakał nim urodził, --

 Lecz duch z wyżyn cię okolał

 Y          duch pierś twą oswobodził.

 Smutny wieszczu! patrz cud słowa?

 Jako słońca nikt nie schowa

 Gdy dzień wzejdzie -- tak nie może

 Schować słowa nikt s tyranów; --

 Bo i slo/vo jest też boże

 I ma wieszczów za kapłanów --

 Jak przed grotem słońca pryska

 Ciemnej nocy mrok i chłód.

 Tak zbawienia chwila bliska,

 Kiedy wieszczów rodzi lud!

                                                             Antoni Sowa.

 Забіліли сніги, заболіло тіло, ще й головонька,

                     Та ще й головонька.

 Ніхто не заплаче по білому тілу, по бурлацькому,

                     Та й по бурлацькому:

 Ні отець, ні мати, ні брат, ні сестриця, ні жона його,

                     Та й ні жона його;

 Ой тілько заплаче по білому тілу товариш його,

                     Та й товариш його.

 Прости мене, брате, вірний товаришу, можеть я умру,

                     Та й можеть я умру.

 Зроби* мені, брате,вірний товаришу, з клин-древа труну. **

                     Та з клин-древа труну.

 Поховай *** мене, брате, вірний товаришу, в вишневім саду,

                     Та в вишневім саду,

 В вишневім садочку, на жовтім **** пісочку під рябиною

                     Та й під рябиною

 Рости, рости, древо тонке, високеє, кучерявее;

                     Та й кучерявеє;

 Та непусти гилля ***** з верху до коріння, лист до долоньку ******

                     Та й лист до долоньку;

 Покрий теє тіло бурлацькеє біле ще й и головоньку.

                     Та ще й и головоньку.

 А щоб теє тіло бурлацькеє біле та й не чорніло,

                     Та й не чорніло,

 Од буйного вітру, од ясного сонця та й не марніло, *******

                     Та й не марніло!" [2]

 * Сделай.

 ** Гроб.

 *** Похорони.

 **** Желтом.

 ***** Ветви.

 ****** Ладони.

 ******* Сохло.

 Вечером был у Желиговского и он мне записал свое прекрасное стихотворение. А Каменецкий за писал малороссийскую песню. Первая песня, которую я знаю без рифмы.